Іван Похитонов – чародій із України, який уславився міньйонами – маленькими картинами на дереві. Не маючи системної художньої освіти, він зумів стати одним із найкращих митців свого часу. Його називали «поетом пензля», а І.Рєпін говорив: «Це якийсь чарівник-художник, так майстерно, віртуозно зроблено. Як він пише – ніяк не зрозумієш!». Іван Похитонов народився 27 січня 1850 року на хуторі Мотронівка на Херсонщині в дворянській родині. Хист до малювання Іван мав іще з дитинства: у 7 років хлопчик подарував матері власноруч виконану копію голландської гравюри зі сценою полювання. У 18 років юнак вступив до Петровсько-Розумовської сільськогосподарської академії в Москві, одного з найпередовіших навчальних закладів Російської імперії. Та через революційні погляди і належність до народницьких гуртків був відрахований з другого курсу та відправлений на заслання до Мотронівки під нагляд батька й поліції. Уже наступного року юнак стає студентом Імператорського Новоросійського університету в Одесі, де він захоплюється орнітологією та зоологією. Паралельно з навчанням І.Похитонов займався, як любитель, малюнком та аквареллю, зображуючи своїх рідних, селян із Мотронівки, затишні українські хутори з білими, критими соломою хатками, розлогі херсонські степи. Після навчання Іван повернувся на рідний хутір. Та тихе провінційне поміщицьке життя було не для нього, тож, відпросившись у батька, митець їде до Італії. Відвідавши Мілан, Венецію, Флоренцію, відправляється в Париж. Захопившись мистецтвом, вивчає живопис барбізонців та імпресіоністів і пише свої роботи. У Франції митець обрав життя мандрівника: він місяцями плавав річкою, зображуючи її; їздив у спеціальній кибитці, де зверху облаштовувалося підсвітлення. В Європі утвердилася думка, що кожна робота І.Похитонова – це шедевр, який вражає тонким смаком, витонченістю, соковитістю. Практично всі його роботи розкуповувалися наперед.
Іван Павлович виконував і замовлення російських царів: на замовлення Олександра ІІІ написав 5 панно, що зображували місця боїв у Болгарії під час російсько-турецької війни, і на замовлення Миколи II виконав серію пейзажів курортів Франції. Зображення природи у І.Похитонова, як правило, містять у собі невеличкі жанрові сцени. Писав він також портрети та натюрморти, робив малюнки та акварелі, займався живописом на кафельних плитках. Світ його образів на диво прозорий, гармонійний, спокійний. Пейзажі привертають увагу бездоганною вірністю натурі, заснованій на тонкій передачі кольору та світла. Основну частину творчого спадку художника складають мініатюрні пейзажі, виконані тоненькою щіточкою на дощечках червоного чи лимонного дерева, які він ґрунтував рибною кісткою для ідеальної гладкості. Інколи для написання картин він навіть використовував лупу. Фарби його пейзажів сяють і зараз, подібно емалі. З 1893 року митець жив у Бельгії, у передмісті Льєжа. Багато мандрував Італією, Францією, кожного року приїжджав на Батьківщину й натхненно малював українські краєвиди. Придбав навіть хутір, у якому мріяв жити. В останні роки життя через хвороби та погіршення зору художник не мав змоги активно працювати. Іван Похитонов помер 23 грудня 1923 року в Льєжі, де і був похований. У 1925 році в Льєжі відбулася його меморіальна виставка.
