Лев ЖемчужниковЛев Жемчужников – унікальний представник російської еліти, який, полюбивши всім серцем Україну, своє життя присвятив збагаченню культури її народу. Будучи максимально чесною, доброю, позбавленою будь-яких великопанських примх і упереджень особистістю, він однаково любив і поважав людей незалежно від того, до якого прошарку суспільства вони належали. Лев Жемчужников, правнук останнього гетьмана України Кирила Розумовського, народився 2 листопада 1828 року в с.Павловці на Орловщині. Батько волів бачити свого молодшого сина військовим, тому і віддав його на навчання до кадетського корпусу. Незавжаючи на відмінні успіхи, хлопець зненавидів «усе військове». У 21 рік, ідучи за своєю мрією, він стає вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв. Втративши віру в правильність академічного погляду на мистецтво, художник влітку 1852 року поїхав в Україну, де оселився в маєтку свого дяді в Ковалевці на Полтавщині. Митець на все життя полюбив наш край щирою, великою любов’ю: «Іскра, що таїлася в моїй душі, розгорілася полумям любові до Малоросії… Я не міг надихатися вільним чистим повітрям, не міг наслухатися музичної мови, в серце глибоко проникли звуки пісень». Художник-аристократ багато мандрує Україною і захоплюється всім народним: ходить в простому вбранні, малює звичайних селян, записує народні пісні. Найвідоміші твори Л.Жемчужникова присвячені саме Україні (картини «Кобзар», «Лірник у хаті», «Козак їде на Січ»; графіка «Жниця», «Козак в степу», «Українка», «Хлопчик-жебрак» та інші твори).

У той час митець вперше знайомиться з творчістю Т.Шевченка. Він захоплюється поезіями Кобзаря, допомагає матеріально поету на засланні. Через роки відбудеться їхня зустріч, що переросте в міцну дружбу. Надзвичайно романтичною є історія кохання художника. У 1856 році Л.Жемчужников гостював у маєтку С.Де Бальмена в Линовиці, де і зустрів свою єдину та взаємну любов. Це була дівчина-кріпачка Ольга, що належала де Бальменам. Митець декілька разів просив дати дівчині вольну, щоб одружитися з нею, та постійно отримував відмову. Очевидно, господарі хотіли, щоб Лев одружився з їхньою донькою Марією, одноліткою Ольги. Рішучий у своїх вчинках, палко закоханий митець викрадає наречену, і 1857 року вони виїжджають за кордон. Українська дівчина стала дружиною і вірним другом художнику на все життя. За кордоном Л.Жемчужников пробув три роки, подорожуючи по Італії, Греції, Османській імперії, Палестині, Сирії, Єгипту. Жив у Парижі і працював у майстерні Глеза. Повернувшись на Батьківщину, після смерті Т.Шевченка вважав своїм обов’язком як художник продовжити велику справу свого друга. Він розпочинає нову велику серію картин з українського життя, з української історії і згодом видає 48 офортів, свою «Живописну Україну», яка стала подякою від художника великому поетові.

Л.Жемчужников також відомий і як автор мемуарів «Мої спогади з минулого», у яких яскраво відображено художнє життя середини 20 століття. Він  майстерно описує своє навчання, романтичне кохання, мандрівки різними країнами, розповідає про К.Брюллова та Т.Шевченка. Помер визначний митець 24 серпня 1912 року, проживши довге змістовне життя. Похований у Царському Селі (нині м. Пушкін).