Сабріє ЕреджеповаУ кожної нації є митці, чия творчість, пройшовши крізь товщу років, хвилює людські серця. Кримськотатарський народ має чимало талановитих виконавців народної пісні. Та, мабуть, немає імені більш відомого, як Сабріє Ереджепова, яку називають гордістю і душею її народу. Сабріє Ереджепова народилася 12 липня 1912 року в Бахчисараї в родині вчителя. Від матері дівчинка успадкувала велику любов до музики і свій унікальний голос. Як легенда сьогодні звучить розповідь про те, як її, маленьку виконавицю народних кримськотатарських пісень, почув письменник М.Горький. «Цю талановиту дівчинку треба обов’язково відправити до Італії на навчання», – сказав він. Коли Сабріє передали слова відомого письменника, вона заперечила: «Ні, я не хочу! Невже італійці можуть навчити мене пісням краще, ніж моя мама?».  З 1932 року молода співачка виступає на Кримському радіо з репертуаром народних пісень, і відразу стає відомою. У народі її називають «солов’їний голосок». У 1939 році Сабріє брала участь у I Всесоюзному конкурсі естради в Москві з піснею «Ногайські частушки» і викликала такий фурор, що голові журі І. Дунаєвському довелося навіть заспокоювати глядачів. «З якого кримського саду цей соловей?»- цікавилися глядачі. Додому дівчина повернулася з відзнакою: дипломом «Талановитій молодій співачці».

З початком Другої світової війни Сабріє разом із працівниками Сімферопольського театру, у якому вона на той час працювала, опиняється в Румунії, тому депортація 1944 року її не торкнулася. Але з Криму були вивезені її син та чоловік. Лише через роки після тривалої розлуки С.Ереджепова нарешті змогла виїхати в Узбекістан до родини. Та сімейне щастя було недовгим. У 1950 році видатну співачку заарештували за те, що вона перебувала на ворожій території під час війни, і як «ворога народу» засудили на 7 років таборів.  У в’язниці вона випадково зустрілася з сином Марленом, засудженим за сфабрикованою проти нього кримінальною справою. Кажуть, Сабріє співала навіть в ув’язненні. Якось тюремники спробували змусити її замовкнути, але засуджені попередили, що влаштують бунт, «якщо Сабріє перестане співати».  Через 6 років за відсутності складу злочину співачку випустили на волю. Та реабілітована вона була лише 12 років потому. Переживши трагічні роки, С.Ереджепова завжди залишалася сильною особистістю. У будь-якому становищі вона намагалася знайти вихід і світлий бік життя. Ніхто ніколи не бачив, щоб вона плакала чи розкаювалася. Усі переживання носила в собі.

Після реабілітації Сабріє працювала в ташкентському кримськотатарському ансамблі «Хайтарма», у складі якого часто їздила з концертами по місцях, де проживали кримські татари після депортації.  Сабріє Ереджепова померла в Ташкенті 18 вересня 1977 року.