Олександр АрхипенкоІм’я Олександра Архипенка посідає гідне місце в шерензі митців XX століття, поряд із Матіссом, Пікассо, Леже, Малевичем. Будучи найвизначнішим представник кубізму, він повністю оновив європейську скульптуру. Олександр Архипенко народився 18 травня 1887 року в Києві. Ще в дитинстві у хлопчика виявився особливий дар – бачити сутність речей, підкоряти простір. «Якось батьки купили дві вази для квітів. У мене ні з того ні з сього виникло бажання присунути їх ближче одна до одної. І що ж я побачив. Нематеріальну прозору третю вазу, утворену простором між двома справжніми». Через роки таке світовідчуття переросте в теорію «порожнього простору, який символізує неіснуючий предмет». У 19 років Олександр вступає до Московського училища живопису, архітектури і скульптури. Однак московське художнє середовище Олександра не захопило. Прагнучи до нових можливостей, митець вирушив на завоювання міста мистецтв та творчої свободи – Парижу. Там майстер вчиться в Академії мистецтв, знайомиться з художниками Паризької школи, з А.Модільяні, Ф.Леже, Г.Аполлінером. Уже за два роки по приїзді недавній киянин мав власну майстерню на Монпарнасі, а з 1910 року почав виставлятися на паризьких виставках. Переконаний, що ми «помиляємося, коли думаємо, що наближуємося до природи, точно відтворюючи картоплину або оголену натуру», митець стверджував: «Відтворення ні до чого не призводить. Єдиний спосіб уподібнитися природі – це винаходити».  Ламаючи мистецькі канони, він творив нову пластичну форму. У його скульптурних композиціях визначальними стали наскрізні отвори, які, підкреслюючи силует, навіть змінювали обличчя. Невдовзі О.Архипенко почав експерименти з різноманітними матеріалами (бляхою, деревом, картоном, тканиною, дротом, склом), з’єднуючи двовимірні площини з тривимірними геометричними фігурами (конусом, сферою, кубом), яскраво розфарбовував їх, далі прикріплював до дошки – тла. Створена скульптором нова техніка була названа «скульптуро-живопис».

У 1919 році О.Архипенко розпочав дворічний виставковий тур Європою: Париж, Цюрих, Женева, Брюссель, Лондон, Афіни, Берлін, Мюнхен, Венеція, де О.Архипенко був першим українцем, який взяв участь на Венеційському бієнале. Від 1923 року мешкав у США, де в Нью-Йорку відкрив школу пластики. «Америка запускає мою уяву більше, ніж будь-яка інша країна»,- прокоментував свій вибір скульптор. В Америці він проявляє себе і як винахідник, створюючи пристрій, що дозволяє малюнкам, зробленим з оргскла, рухатися. За цим принципом зараз працюють рекламні білборди з перемінними зображеннями. Згодом була запропонована ще одна новація – «світломодулятори»: за допомогою винайденої митцем системи прозорі форми освітлювалися зсередини так, що світло «струменіло крізь прозору масу». Та не всі роботи майстра мали схвальну критику. Під час персональної виставки О. Архипенка на Венеційському бієнале його твори за «деформацію людського тіла» удостоїлися прокляття кардинала. Творчий доробок майстра – фантастичний! Понад 1000 скульптур, портретів, численні малюнки, скульптуро-живопис. 130 персональних виставок по всьому світу. І жодної за життя на рідній землі. Та О.Архипенко ніколи не забував про своє коріння. 1934 року допомагав збирати кошти для допомоги голодуючим землякам, працював над пам’ятниками Т. Шевченку, І. Франку, князю Володимиру для парку в Чикаго. Олександр Архипенко помер 24 лютого 1964 року на робочому місці, в нью-йоркській майстерні. Понад півстоліття його ім’я замовчувалося в Україні. Лише в 1987 році на вшанування 100-річчя з дня народження майстра була організована виставка його творів у Львові.