Модест Сосенко автопортретМодест Сосенко – один із найталановитіших і найяскравіших художників-монументалістів у галузі новітнього українського сакрального та світського мистецтва. Дослідники справедливо вважають його першим митцем, який наважився виступити з власною модерною системою оздоблення українських храмів, у якій сміливо і з тонким художнім смаком синтезував різні мистецькі традиції. Модест Сосенко народився 28 квітня 1875 року в с. Пороги (територія Австро-Угорщини) в сім’ї священника. У трирічному віці залишившись сиротою, виховувався в родині дядька. Юнак отримав поважну професійну освіту: успішно навчався у Краківській школі красних мистецтв, завдяки фінансовій підтримці митрополита Андрея Шептицького в Мюнхенській королівській академії мистецтв і в Національній школі мистецтв у Парижі. У паризький період М.Сосенко створив цілий ряд жіночих портретів та копію «Апостолів» А. Дюрера.

До Галичини митець повертається в 1905 році, і цей рік стає знаковим для його творчості. На львівській виставці живопису, організованій І.Трушем, на молодого й перспективного художника вперше звернули увагу. Визначальна роль у житті М.Сосенка належить митрополиту Андрею Шептицькому. Він підтримував митця в роки навчання, цікавився його досягненнями й поглядами на сучасний європейський мистецький процес та новітні художні тенденції. Дружні стосунки між ними продовжувалися все життя. На запрошення митрополита Модест стає працівником Церковного музею, де йому було доручено дві надзвичайно відповідальні ділянки роботи: збір нових експонатів і реставрація пам’яток. Дивує працездатність митця, який їздить по селах у пошуках цікавих пам’яток, виконує оздоблювальні роботи в ряді церков Станіславівщини, Львівщини, Тернопільщини, займається реставрацією і малює чимало станкових творів світського й сакрального характеру. Упродовж 1907-1913 років Модест Данилович розписував іконостаси храмів у Підберізцях, Печеніжині, Рикові, Більчі Золотому, Золочеві, Товмачі, Славську. Всього відомо 12 церков, розписаних художником. М.Сосенко був першим художником, який насмілився виступити з власною системою оздоблення українських храмів, у якій з тонким мистецьким смаком синтезував візантійські традиції, західноєвропейські досягнення й багату національну орнаменталістику. Також митець застосовує свої знання і в архітектурному об’єкті світського характеру, створюючи декоративні розписи за мотивами полтавських гаптів для Музичного Інституту ім. М. Лисенка у Львові. Талант майстра не обмежувався лише монументальним мистецтвом. М.Сосенко – також обдарований живописець і графік, який працював у різних жанрах – портреті («Портрет дівчини», «Автопортрет»), краєвиді та побутовій картині («Будуа в сонці», «Рання весна в селі»). Художник багато подорожував по Італії й Україні, Єгипту й Палестині. Під час Першої світової війни М.Сосенко був мобілізований до австро-угорської армії, брав участь у військових діях. У час складних воєнних років художник не залишає мистецтво, створюючи мініатюрні пейзажі Адріатики й замальовки вугіллям та олівцем.

Після війни повернувшись до Львова, М.Сошенко довго й серйозно хворіє. Помер митець 4 лютого 1920 року в митрополичих палатах на Святоюрській горі на руках у Андрея Шептицького у віці неповних 45 років. Похований на Янівському цвинтарі у Львові.

Його іменем названо одну з вулиць міста.