Олександра ЕкстерУ новаторському світі європейського художнього мистецтва першої половини 20-го століття одне з перших місць належить вітчизняній «амазонці» авангарду Олександрі Екстер. Витончена інтелектуалка, що володіла кількома мовами, подорожувала світом та входила до кола найвизначніших митців свого часу, привезла кубофутуризм до України, навчила Пікассо користуватись яскравими барвами, реформувала світову сценографію і поєднала авангардне мистецтво з народними українськими вишивками. Олександра Григорович народилася 18 січня 1882 року в м.Білостоку в Польщі. Невдовзі батьки переїхали до Києва, де Ася закінчила Київське художнє училище. Одружившись, дівчина взяла німецьке прізвище чоловіка-адвоката. У подружжя не було дітей, тож мисткиня приділяла весь свій час мандрам та мистецтву. За новими враженнями О.Екстер їде до Парижа, де вступає до Академії мистецтв. Та академічні програми повсюди нудно однакові. Художниця знайомиться з прихильником нового мистецтва поетом Аполлінером, який відвів її до майстерні Пікассо.Тут художниця нарешті й знайшла нову філософію. Повернувшись до Києва, О.Екстер хоче ознайомити місто з новітніми пошуками мистецтва і в 1914 році на Хрещатику разом з О.Богомазовим відкриває виставку «Кільце». Та провінційний смак киян виявився непереборним, і виставка не викликала очікуваного ажіотажу. Того ж року Олександра бере участь у Міжнародній футуристичній виставці в Римі.  У своїх мистецьких пошуках художниця пішла далі за французів. Вона стала абстракціоністкою, на що не зважилися її паризькі друзі Пікассо, Брак, Леже. У своїй київській студії вона навчала абстрактного мистецтва навіть дітей. Майстриня читала їм казку, а потім давала папір, пензлі, фарби, ножиці, клей і просила не стримувати себе ні в чому. Результати вражали навіть зрілих художників. О.Екстер була зачарована українським народним мистецтвом, під впливом якого її кубізм нестримно вибухає усіма барвами веселки. Знаменною у творчій біографії мисткині стала її співпраця з режисером О. Таїровим у Московському Камерному театрі. Їхні постановки «Фаміра Кифаред» (1916 р.), «Саломея» (1917 р.), «Ромео і Джельєтта» (1921 р.) вчинили переворот у звичайних уявленнях про театр. Теперішні шанувальники Мельпомени й не здогадуються, що новітнім оформленням сценічного дійства — лаконічним, конструктивним, рухливим — вони зобов’язані художниці з України.  Друге її театральне новаторство – костюми. Співзвучні з кольоровим рішенням тла, вони надавали образам яскравої виразності та шаленої темпераментності. За мотивами її театральних костюмів були створені скульптури.

З 1925 року Олександра Олександрівна оселилася в Парижі, де викладала в Академії сучасного мистецтва Ф. Леже. Один із її студентів зазначав: «О.Екстер блискуче викладає. Єдине, що трошки дратує, це те, що вона дуже часто згадує Україну, яку ніхто не знає». У її паризькій господі, так само, як у ній самій, впадало в очі своєрідне сполучення європейської культури з українським побутом. Поруч із роботам Брака, Пікассо, Леже були українські килими, рушники, глечики. Навіть кухня в неї завжди була українська. Пікассо й Леже настільки смакували вареники, що вони навчилися їх ліпити. Олександра Екстер померла 17 береня 1949 року в передмісті Парижа.

У 2008 році в Національному художньому музеї відбулась перша ретроспективна виставка її робіт в Україні.