Антін МанастирськийЩе за життя Антін Манастирський говорив: «Я мріяв, щоб думи мої, які я втілював у своїх картинах, були близькі та зрозумілі народові». І це бажання справдилося. Його роботи, прості й водночас глибокі, спонукають замислитися над нелегкою долею трударів і дозволяють зануритися в чарівні світи українських пейзажів.Антін Манастирський народився 2 листопада 1878 року в мальовничому с. Завалеві на Тернопільщині в сім’ї поштового урядовця. Барвисті краєвиди з усіх боків обступали хатину. Старезні ліси, заквітчані луки – все це закарбувалося в дитячій пам’яті Антіна. У майбутньому він переллє їх фарбами на полотна своїх робіт. А картина із зображенням хати, у якій народився художник, висітиме в робочому кабінеті до його останніх днів. Антін закінчив Академію красних мистецтв у Кракові. Коштів не було, майже постійно голодував, та безгрошів’я не змогло затьмарити настрій життєрадісного художника. Він відвідує виставки й заняття, багато часу проводить у музеях, читає чимало української літератури. Після навчання митець повернувся до Львова. Розпочинається активне творче життя. На той час майстер вже щасливо одружений, підростає син Вітольд, який, завдяки успадкованому від батька таланту та його урокам, теж стане визнаним художником. У 1900-му році була влаштована виставка перших живописів А.Манастирського. Представлені роботи – дивовижні карпатські пейзажі. У майбутньому в його картинах з’явиться і головний герой, який буде присутнім майже на всіх полотнах – бідний український селянин. Невичерпним джерелом натхнення у творчості А.Манастирського завжди були пісня та поезія. У художника є низка картин, назвами яких стали рядки народних пісень («Ой під гаєм, гаєм», «Засвіт встали козаченьки», «Ой там, під горою»). Залишаючись протягом усієї своєї творчості вірним принципам реалізму, митець зумів повно і всебічно відтворити у своїх картинах рідний край, життя і побут народу. Щороку він їздив карпатськими селами, надихаючись на нові роботи. Ще одні герої його картин – козаки, відважні воїни, які ціною своїх життів захищали незалежність України. Більшості творів цієї патріотичної тематики властива певна романтизація у відображенні художніх образів та історичної давнини («Серед степу» (1916), «На водопої» (1917), «Запорожець» (1932), «Бій козака з татарином» (1958) та ін.).

Значний доробок Антона Івановича (понад 2000) складають роботи, присвячені духовному мистецтву. У національному заповіднику «Давній Галич» є відреставрована Успенська церква, іконостас якої виконав А.Манастирський. Також його авторства ікони іконостасу є у кількох церквах на Бережанщині.  У 1920 році львівське видавництво замовило художнику проілюструвати Біблію, до якої майстер створив понад 50 малюнків і оформив обкладинку. У повоєнні роки до художника прийшло всенародне визнання. Його картини побували на виставках у Ризі, Талліні, Вільнюсі, Кракові, Варшаві тощо. Помер Антін Манастирський 15 травня 1969 року у Львові, проживши більше ніж 90 років такого насиченого мистецького життя. Похований у родинному склепі на Личаківському цвинтарі.