Микола ГеМикола Ге належав до тієї передової частини інтелігенції, яка високо несла естетичні й моральні ідеали епохи. Але художник багато в чому зумів випередити час — і в творчості, і в моральних пошуках істини. Силу емоцій своїх героїв і драматизм ситуації він висловив у такому динамізмі форми й мазка, що зробило його провісником експресіонізму — художньої течії ХХ століття. Микола Ге народився 15 лютого 1831 у Воронежі. Після смерті матері виховувався на Поділлі в маєтку батька, де панували кріпацький лад і жорстокі правила. Побут того часу наклав відбиток на подальший духовний розвиток художника. 19-річним М. Ге вступає до Петербурзької Академії мистецтв. Отримавши за картину «Саул в Аендорської чаклунки» Велику золоту медаль, здобуває право на виїзд за кордон. Разом з дружиною він буквально тікає з Росії: «Залишатися тут я не можу; там, де шир, де свобода — туди хочу». Подружжя відвідує Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію. Своє справжнє покликання художник знаходить у великих історичних полотнах. У картинах «Любов весталки», «Смерть Віргінії», «Руйнування Єрусалимського храму» сильні й прекрасні герої вимальовуються в драматичних ситуаціях. Будучи з дитинства людиною релігійною, митець часто звертається до Біблії і в ній черпає нові ідеї для творчості. До Петербурга він повертається з картиною «Таємна вечеря», яка була експонована на виставці Академії мистецтв. Більшість критиків засуджували роботу за реалізм та вільне трактування євангельського сюжету, проте вона сподобалася Олександру ІІ – і імператор її придбав. Такий успіх не могла не відзначити Академія мистецтв, присвоївши Миколі Ге звання професора історичного й портретного живопису. Художник створює і низку портретів відомих людей: І.Тургенєва, М Некрасова, М.Салтикова-Щедріна, М.Костомарова, – у яких підкреслено інтелектуальність і моральну силу образів, їх глибокий психологізм. Звертається митець і до історичної тематики. Його картина «Петро І допитує царевича Олексія Петровича в Петергофі» (1871) була виставлена на Першій виставці Товариства передвижників. Під час роботи над полотном Микола Миколайович ретельно вивчав документальні матеріали, спеціально їздив у Петергоф. Маючи феноменальну зорову пам’ять, він майже не робив натуральних замальовок. Згодом з-під пера майстра виходять роботи «Катерина ІІ перед гробом імператриці Єлизавети» (1874),  «О.С. Пушкін у с. Михайловському» (1875). Як потім зізнавався художник, ці роботи повністю виснажили його. «Чотири роки в Петербурзі занять мистецтвом призвели мене до того, що так жити не можна.  Мистецтво я просто люблю, як духовне заняття, та я повинен відшукати собі спосіб, незалежний від мистецтва».

М.Ге переїжджає в Україну, де придбав хутір Іванівський на Чернігівщині. Художник брав активну участь у культурному житті Києва, дружив із багатьма відомими людьми — художниками, меценатами, давав уроки в Київській рисувальній школі О.Мурашка. Він захоплюється українською природою – українські місячні ночі знаходять відображення в його ліричних пейзажах. У 1882 році майстер познайомився з Л.Толстим, ідеї якого у прихильності до простого народу справили на художника велике враження. Живучи на хуторі, Микола Миколайович прилучився до вегетаріанства, намагався якомога менше користуватися послугами прислуги і робив для себе все сам, що було йому під силу. Помер визначний художник 1червня 1894 року. Похований на околиці рідного хутора.

Шановні поціновувачі творчості Миколи Ге, у нашому відділі мистецтв на Повітрофлотському пр. 10 ви зможете прочитати окремі статті про художника у виданнях «Наукове товариство ім. Т.Шевченка в Америці» та у «Вибраних працях у 2-ох т.» Ю.Шевельова.