Полотна Казимира Малевича відомі багатьом, та зрозумілі одиницям. Деяких вони дивують своєю невибагливістю та простотою, інших захоплюють глибиною та прихованим змістом. Малевич творив для вибраних, але байдужим не залишав нікого. Казимир Малевич народився 11 лютого 1879 року в Києві в українсько-польській католицькій сім’ї, де був старшим із 14 дітей. Інтерес до малювання в підлітка прокинувся в 15 років, коли на художній виставці побачив портрет дівчинки, що сиділа на ослоні й чистила картоплю. Картина вразила своєю живістю й надихнула до творчості. Казимир вступає до Київської рисувальної школи, де навчається у М.Пимоненка. У 20 років К.Малевич одружився в Курську, але рутинне сімейне життя та робота в управлінні штовхають до життєвих змін – художник їде до Москви. Тут він із мистецьким завзяттям відвідує художні студії Ф.Рерберга та бере участь у виставці спілки художників «Бубновий валет». «Бубнововалетівці» були відомі тим, що порвали з традиціями реалістичного живопису. Тож Казимир зробив перший крок до нового напрямку – авангардизму: його роботи того періоду складаються з геометричних фігур та ліній. Згодом художник обгрунтує новий напрямок авангардизму – супрематизм (від латинської супрем – домінування), засновником якого він став. За авторським задумом колір має домінувати над усіма іншими ознаками живопису. Особливість творчості К.Малевича – техніка накладання фарб одної на іншу. Експерти, знаючи такий його секрет, легко визначали підробки його полотен.
У грудні 1915 року на футуристичній виставці «0,10» було виставлено 39 полотен художника, об’єднаних назвою «Супрематизм живопису», серед яких був його славетний «Чорний квадрат», частина триптиху, до якого увійшли ще «Чорне коло» та «Чорний хрест». «Чорний квадрат» для митця став абсолютом, очищеним від тимчасового та випадкового. Радянська влада схвально ставиться до нових змін у мистецтві, тож Казимира Малевича назначають керівником московської «Майстерні з вивчення нового мистецтва». У 20-х роках він займає посаду директора Інституту художньої культури в Ленінграді, викладає в Київському художньому інституті. У 1927 році він узяв участь у щорічній художній виставці в Берліні, де для його робіт було надано цілу залу, та у зв’язку з погіршенням політичної ситуації в СРСР, був негайно викликаний до Ленінграда. Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього на батьківщині, і в очікуванні найгіршого написав заповіт і залишив картини, серед яких була «Білий квадрат», під опіку родини фон Різен у Берліні. Восени 1930 року на допиті чекістів у Ленінграді К. Малевич стверджує, що його національність українець. Його звинувачують у польському шпигунстві, загрожують розстрілом, та через 3 місяці під впливом західних СМІ відпускають із в’язниці з підірваним здоров’ям. Страх покарання не зламав художника, і він за допомогою пензля й полотна розкриває правду, яку бачить. Селяни на картинах кубіста – манекени без облич на тлі родючих полів. Після самогубства Маяковського художник написав: “Я не можу піти, як він, але й жити тут більше не можу”. Передчуваючи, що скоро невиліковна хвороба скоротить вік, Малевич сам спроєктував супрематичну домовину, у якій його тіло б лежало з розкинутими руками, відкриваючись небу. Помер митець на 56 році життя. Похований під Москвою.
Якщо ви зацікавилися творчістю художника-модерніста, завітайте після карантину до відділу мистецтв МСМБ «Молода гвардія» на Повітрофлотському пр. 10, де ви зможете познайомитися з виданнями «Малевич: Альбом», «Малевич. Автобіографічні записки 1918-1933р», «Казимир Малевич» І.Коляди .
Library Art Blog 