І.ЇжакевичУлюблена праця й кохання продовжують життя – довів художник-довгожитель Іван Їжакевич. За своє змістовне, насичене життя митець створив більше 20 тисяч картин та ілюстрацій, розписав кілька церков і створив ікони більше ніж для 20 храмів. У 85 років ілюстрував “Енеїду”, у 98 – розпочав нову роботу. Іван Їжакевич народився 18 січня 1864 року в бідній багатодітній родині в селі Вишнопіль на Черкащині. Талановитий хлопчик мріє стати художником. Намалювавши перед дзеркалом автопортрет, він подався з ним до відомої київської школи М.Мурашка.  Директор роздумував, чи варто брати хлопця, який не зможе оплачувати навчання. Але побачивши, як вправно і швидко той змалював за його відсутності голову дівчини з картини на стіні, залишив хлопця в школі. Під час навчання за пропозицією Врубеля і Прахова Іван брав участь у реставрації фресок XII століття в Кирилівському монастирі. У 20 років І.Їжакевич їде до Петербурга й стає вільним слухачем Академії мистецтв. У цей час він стає художником-ілюстратором відомих журналів. У найпопулярнішій  в Російській імперії  «Ниві» подає свої ілюстрації та статті з історіі та побуту українського народу. Будучи студентом,  І.Їжакевич повінчався в Петербурзі з Аграфеною Яковлевою, народився син Олександр. Та сімейне щастя не було довгим: дружина захворіла на туберкульоз і згасла, 16-річний син наклав на себе руки. Здавалося, життя закінчилося. У 44 роки художник повернувся до Києва, до Лаври. Укріпився в рішенні стати не просто іконописцем, а й одягти рясу монаха. Але зустрів друге кохання – Марію. Їхній син Михайло став композитором і музичним редактором.  У 1905—1906 роках художник займав посаду керівника рисувальної школи в Києво-Печерській Лаврі. Розписує собори: Свято-Покровську церкву, Церкву Всіх Святих, церкву святого Георгія, Успенський собор. Художник часто з етюдником подорожує Україною. Полтавщина, Київщина, місця Запорозької Січі. Тема життя українських селян, їх важкої праці, звичаї та свята, сторінки славної української історії стають головними в його творчості. Професійне мистецтво росте, вимальовується оригінальний творчий почерк. Митець оволодіває технікою живопису гризайлю, у два кольори, що відповідає його вподобанням як художника-ілюстратора. Особливе місце у творчості Івана Сидоровича займають твори Т.Шевченка. Художник створює багато ілюстрацій до його поезій, пише картини з життя поета. Співець-кобзар у творчості митця стає символом українського духуЙого ілюстрації «Перебендя», Гайдамаки в Умані», «Мені тринадцятий минало»  увійшли до хрестоматій та підручників, на них виховувалась українська молодь. Ілюстрував художник і твори М.Гоголя, І.Франка, М.Коцюбинського, Лесі Українки, Г.Квітки-Основ’яненка, І.Котляревського. На замовлення музеїв Києва, Харкова, Чернігова, Дніпра створював історичні картини та панно  («Торг невільниками в Туреччині», «Уманська різанина», «Бунт селян у селі Веселому», «Битва козаків з ляхами» та інш.).

Художник помер на другий день після свого 98-ліття 19 січня 1962 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Сьогодні Лаврські іконописні майстерні носять його ім’я