М.МурашкоМикола Іванович Мурашко народився 20 травня 1844 року в Глухові в сім’ї різьбяра іконостасів. Інтерес до малювання виявився у хлопця ще в дитинстві. Він збирав і копіював картинки з книг, робив самостійні малюнки. У 19 років за порадою Івана Сошенка їде до Петербурга, де починає відвідувати Академію мистецтв як вільний слухач. Учиться дуже успішно, завдяки чому здобуває серйозну й ґрунтовну професійну підготовку. У цей період найближчим товаришем Миколи  стає Ілля Рєпін. Однак через хворобу М.Мурашко, не закінчивши  повний курс навчання в Академії,  змушений був повернутися до України,  де розпочинає свою педагогічну діяльність. Викладає малювання в Київській гімназії, а також у Колегії Павла Галагана. Художник активно займається пейзажним живописом, наполегливо й сумлінно вивчаючи природу. «Почуваю, — згадував сам мистець, — що мила, любима мною природа не відпускає мене, не навчивши чого-небудь». З-під пера майстра народжується низка пейзажів: «Річка Тетерів», «Коростишів» (1886), «Крим» (1892), «Берег Алупки» (1894), «Ай-Петрі», «Мечеть» (1897), «Млин», «У парку», «Вид Боярки» тощо, які експонуються  на київських і петербурзьких художніх виставках. Усі ці роботи високо оцінювалися тогочасною художньою критикою, а окремі були придбані для музею Академії художеств.

Особливо часто Мурашко звертається до зображення величних дніпровських просторів. Найбільш характерним і вдалим є пейзаж «Над Дніпром». Високий мальовничий берег, величний розлив могутньої ріки, написані яскравими соковитими фарбами, створюють радісну кольорову гаму. Славу митцю принесли й кілька портретів (Т.Шевченка, М.Ге, П.Могили), у яких з психологічною виразністю передані темперамент і характер відомих людей. Однак пріоритетним напрямом діяльності Мурашка була викладацька. У 1875 році він організовує й очолює Рисувальну школу, у якій могли вчитися як діти, так і дорослі. З бідних, які мали талант, але не мали коштів, школа не брала грошей та ще й платила стипендію. Багато талановитих художників: М. Пимоненко, К.Малевич, Г. Дядченко, В. Андрєєв та інші, завдяки Київській рисувальній школі М. Мурашка отримали можливість здобути художню освіту і вийти на велику дорогу мистецтва. Використовуючи нові прогресивні методи нвчання в своїй школі, М.Мурашко  вивчав досвід викладання у найкращих російських і закордонних школах. Тому здійснює подорожі до Кракова, Відня, Парижа, Болоньї, Флоренції та Риму. У ці поїздки Микола Іванович брав із собою племінника, художника Олександра Мурашка, й писав: “були щасливі, як дюжина дурнів”. Рисувальна школа проіснувала понад 25 років і була закрита 1901 року. Веселий, дотепний Микола Іванович зміг створити гарну родину, у якій підростали улюблений син та двоє донечок. Добру, розумну, освічену дружину Олену Костянтинівну він лагідно називав «мамуня». Останні роки життя М.Мурашко провів на своїй дачі в Бучі, селищі поблизу Києва, цілком віддаючись творчій роботі. Напружено працював над книгою мемуарів «Спогади старого вчителя», які  були видані ще за його життя. Помер визначний художник 22 вересня 1909 року. Похований на Лук’янівському цвинтарі Києва. Багато його учнів продовжили і розвинули в українському мистецтві традиції реалістичного живопису, закладені Київською рисувальною школою М. Мурашка.