Богомазов Олександр Костянтинович був чільним представником українського й світового авангарду. Пройшов у своїй творчості декілька періодів. Найвідоміші — кубофутуризм (1913–1917) та спектралізм (1920–1930).

Bogomazov_Avtoportret_1911

Народився 26 березня 1880 р. в с. Янків Ріг Охтирського повіту Харківської губернії, (нині с. Іванівка Великописарівського району Сумської області) в сім’ї бухгалтера. Навчався в гімназії, потім, за наполяганням батька, — у Херсонському земському сільськогосподарському училищі. Заохочуваний рідним дядьком, ходив із ним на етюди. Готувався вступати до Петербурзької академії мистецтв, але наважився 1902 року записатися до Київського художнього училища. Навчався в Олександра Мурашка та Івана Селезньова, відвідував приватні студії в Москві.

Pravka_pil-1927Жив і працював у Києві. 1913 — одружився із київською художницею Вандою Монастирською, яка була музою і життя і творчості митця. Саме їй присвятив він свій, написаний у Боярці, новаторський трактат «Живопис та елементи» (1913—1914).unnamed

1914 — разом з Олександрою Екстер організував у Києві мистецьке об’єднання «Кільце». 1919 — співробітник Всеукраїнського відділу мистецтва Народного комісаріату освіти УРСР, керував оформленням революційних свят у Києві. 1922—1930 — професор Київського художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Серед учнів Петро Сабадиш.Богомазов_В'язниця_1914Увійшов до історії українського мистецтва як один із фундаторів національного кубофутуризму. 1918 року брав участь у виготовленні ескізів українських грошових знаків. Автор теорії «якісних ритмів».

Твори

«Базар» (1914); «Львівська вулиця в Києві» (1914); Тюрма» (1914); Пляшки» (1915); «Паровоз» (1916); Спогади про Кавказ» (1916); «Пилярі» (1927); «Київський пейзаж» (1928); «Праця малярів» (1929)

Олександр Богомазов був не тільки митцем-новатором, але й теоретиком нового мистецтва. У 1913–1914 роках він написав теоретичний трактат «Живопис та елементи» в якому розглянув:

  • Взаємодію та ролі Об’єкта, Митця, Картини та Глядача в художньому творі.
  • Взаємодію структурних елементів картини у сприйнятті глядачем — точок, ліній, базових геометричних фігур, кольорів, ритмів тощо.

60h61_igrashku_j.j._dutyache

«Мистецтво — нескінченний ритм, митець — його чутливий резонатор», — казав Олександр Богомазов своїм студентам у Київському Художньому Інституті, професором якого він був у 1922–1930 рр. Свій викладацький досвід Олександр Богомазов використав для написання своєрідного педагогічного подовження свого трактату у 1928 р.