155-річчя з дня народження французького композитора, музичного критика і автора «Місячного сяйва» Клода Дебюссі

Дебюссі Клод Ашіль (Debussy) (1862-1918) – французький композитор. Учень Е. Гіро. Основоположник музичного імпресіонізму. Творам притаманні поетичність, витонченість і примхливість мелодії, колористичність гармонії, вишуканість, хиткість музичних образів.

Дебюссі вважав, що тільки музика здатна «вловити поезію ночі і дня, землі і неба, відтворити їх атмосферу і ритмічно передати їх неосяжну пульсацію».

Народився в небагатій буржуазній сім’ї без музичних традицій. Музичну освіту отримав в Паризькій консерваторії (1872-1884), де займався в Мармонтеля (клас фортепіано), Гіро (клас композиції). Після закінчення консерваторії отримав Римську премію (за кантату “Блудний син”), в 1885-86 як стипендіат жив у Римі. У 1887 повернувся в Париж, зблизився з групою поетів і художників – представників символізму та імпресіонізму, очолюваним Малларме. Дебюссі виступав як піаніст і диригент з виконання власних творів, а також як музичний критик (з 1901). В останні роки життя багато концертував в Англії, Італії, Росії переважно з власними творами.

Творчі устремління Дебюссі спочатку майже не зустрічали співчуття серед музикантів; ближче за духом йому були поети – символісти і художники- імпресіоністи. Композитор закликав «шукати дисципліни у свободі», а не в академічних правилах і усталених формальних схемах.

Як і основоположник імпресіонізму художник К. Моне, Дебюссі прагнув вловити і зберегти мінливість фарб навколишнього світу.

Помер у Парижі.

Запрошуємо до відділу мистецтв «Молода гвардія» усіх поціновувачів творчості відомого французького композитора. У нашому фонді представлені найвідоміші симфонічні твори Клода Дебюссі, які захоплять будь-якого навіть самого упередженого слухача.

 

МИКОЛА ПОПОВ

Творчість українського графіка Миколи Тарасовича Попова багатопланова і багатожанрова – він з успіхом працював в станковій графіці, книжковій ілюстрації, в історичному жанрі, портреті, пейзажі, тонко володів різними графічними техніками: аквареллю, літографією, офортом, працював в змішаній техніці і особливо полюбляв рисунок фломастером. Своєрідність творчої індивідуальності митця проявляється в зверненні до сучасності, в намаганні осягнути глибоку суть повсякденних явищ життя, природи, їх високих проявів і смислу. Значне місце в творчості Микола Попова займає тема індустріальної праці, образи робітників. В індустріальних пейзажах художник вміє знайти виразний поетичний мотив, вибрати ефектну точку зору, яка дає можливість підійти до образного трактування того чи іншого мотиву.

Попов – лірик по натурі, характеру творчості. Прагнення лірично усвідомити простір, відібрати в мотиві основне, зробити його близьким і зрозумілим веде до пошуків нових просторових рішень композиції, образної завершеності. Ледь помітним дотиком фломастера митець передає прозорість повітря, тонке мереживо дерев, пташину зграю на гілках, стан природи – сонячний день, сутиніки чи туманний ранок, мерехтливу далину українських полів, ніжне пробудження весни. Роботи Миколи Тарасовича відзначаються свіжістю, безпосереднім сприйняттям живої природи, гострою спостережливістю, що прийшли до нього внаслідок постійної і наполегливої роботи з натури. Ці риси особливо відчутні в роботах “Зимка”, “Київ. Труханів острів”, “Тополя”, “Вид на Гоголівку”  (1971), “Озерце”, “Сутеніє”, “Весняний день” (1972), “Мій дивокрай” (1973) та в багатьох інших. Твори Миколи Попова зберігаються в більше, ніж 40 музеях України, а також в галереях та приватних колекціях по всьому світу. Висока майстерність та образне мислення в роботах засвідчують про талант і національну духовну спрямованість художника.