Нещодавно виповнилось 185 років від дня народження Каміля Піссарро – французького художника, одного з найяскравіших представників імпрссіонізму.

Серед європейських художників другої половини XIX ст. (а саме про цей хронологічний період іде мова) були свої «зірки». Ось кілька всім загальновідомих імен: Жан Коро, Клод Моне, Едгар Дега, Огюст Ренуар. На їх фоні фігура Каміля Піссаро дещо відходить на другий план (звісно що дарма), а якщо і є більш-менш відомою, то радше для персонально найвідданіших фанатів чи мистецьких спеціалістів.

 

Констатуємо належне, біографія художника дійсно багато в чому схожа з життєописами його колег по цеху: навчався в художній школі, познайомився з певним колом художників (в подальшому імпресіоністи), приєднався до них, брав участь в салонах, став відомим, став жертвою історичних перепетій, переживав матеріальну скруту, повернув собі статки, до останнього писав свої полотна.

Саме тому зупинемось на головному – творчості Каміля Піссарро. Якраз вона є оригінальною і являє собою одну з найпрекрасніших сторінок як свого, так і нашого часів.

Наприклад «Село Вуазен» (1872) – ця картина написана після повернення майстра з Лондона, де він очікував на завершення тогочасної війни. Піссарро і його родина багато переїздять в цей час і якраз враження від переїздів лягли в основу цього полотна – тут делікатні мазки створюють умиротворюючий настрій дня, який завершується.

Чи ось– «Червоні дахи» (1877) – визнаний світовий шедевр. Дуже простий сюжет – сільський куточок, з типовими французськими черепицями, але рука художника наповнила його колосальною внутрішньою енергією, створюючи відчуття святкового духу.

Не можливо не згадати «Бульвар Монмартр, Париж» (1897). Варто лише одного разу поглянути на це полотно щоб назавжди закохатись в творчість Піссарро. До речі, частина картин художника (ті, які стосують безпосередньо урабністики Парижу, їх близько 30) не лише являють собою високі зразки світового мистецтва, а й слугують певними артефактами минулого, передаючи історичну панораму більш ніж столітньої давнини.

«Оперний проїзд у Парижі» (1898). Вершина творчості художника: жовта напівтінь, фігури людей і автомобілів, поетичність місця, палка зачарованість життям. Це дійсно надзвичайно високий рівень, до якого Каміль Піссарро рухався протягом усього свого життя..

Описувати далі кожну картину художника це просто марнувати час. Ми зупинились на найцікавіших – їх та всі інші можна знайти безспоредньо в мережі, а ще краще вживу і на виставках.