Очевидно що формату цієї замітки буде замало аби бодай поверхнево розповісти про геній Івана Степановича Марчука, якому сьогодні виповнюється 80 років.

Він і зараз так само одержимий своєю справою, як це було 20, 30, 40…(будь-яке число) років тому. Це можна пояснити тим, що для митців рівня Марчука не існує часу – вони просто занурені з головою в безкінечний процес творення своєї реальності. Те, чим він займається, я б назвав «експериментальною художньою творчістю», а простіше кажучи… самовираженням. От якраз воно і являється сильнішим за будь-яку політику (як не дивно, але Марчука не визнавали ані при радянській владі, ані , до певного періоду, в незалежній Україні), економічні проблеми, соціальні катаклізми. Головне, що художник продовжує нести свій вогонь, продовжує бути тим, ким є, продовжує бачити так, як бачить лише він.

Якщо Ви вперше почули це ім’я –  не біда, почитайте про нього (не пожалкуєте!), а ще краще перегляньте картини Івана Марчука (хоча б в електронному варіанті)– саме в них «заплетені» титанічні талант та праця митця, котрі вражають відразу і безповоротно.