maxresdefault

Рівно рік назад трагічно загинув Андрій Кузьменко і сьогодні ми згадуємо найважливіші роботи його обширної дискографії.

«Птахи» – 1995 рік – перший значний успіх Скрябіна і перший професійно записаний альбом, контракт з лейблом і вихід у «широкий світ». Далі тільки краще – «Мова риб» і «Казки», на яких можна зустріти матеріал з магнітплівок – першого музичного носія для Скрабіна і компанії.
«Танець пінгвіна» – 1998 рік – головною і знаковою тут іде однойменна пісня, котра стала гімном цілого покоління (і яку адаптував для свого часу Іван Дорн), все інше – клубні і денс ремікси на пісні, з попередніх альбомів.
«Модна країна» – 2000 рік – Скрябін ненав’язливо і розважливо про політику, історію, соціум і медіа (і наприклад «Рожеві діви» Антитіл – не що інше як «Цукор» Кузьми).
«Стриптиз» – 2001 рік – кінець епохи юної романтики і космічних синтезаторів, Скрябін іде на ТБ, але від цього не втрачає.
«Натура» – 2003 рік – пік творчості, ідеальний баланс зв’язки «Скрябін – формат» і можливо альбом з найбільшою кількістю хітів – «Мовчати» (тепер в мінімалістично – чуттєвій версії Вакарчука), «Спи собі сама» (Андрія Підлужного, який завжди вибивав 10 з 10 своєю лірикою), «Давай з тобою» та і загалом не викинути жодної пісні. Останній запис з Шурою. В продюсерах – Ілля Лагутенко (Мумій Тролль)..
«Танго» – 2005 – як інерція і продовження «Натури», важливий речами – «Люди як кораблі» і «Старі фотографії», котрі сьогодні стали «класикою» Кузьми.
«Гламур» – 2006 – завершення трилогії з попередніх двох альбомів – значимий треками «Падай», «Кольорова» і власне самим Гламуром.
2009 / 10 – прекрасні «Квінти» і «Пусти мене» (остання в обробці Tapolsky) – на яких Кузьма бере ковток свіжого повітря після «Шмати» і «Мумітроля».
«Радіо любов» – 2012 – прямолінійний і простий, проте щирий і, як на мене, найкращий з робіт «пізнього» Скрябіна.
Окремо варто згадати про пісні – стьоби, яких в дискографії групи було достатньо і без яких Кузьма не був би Кузьмою. Про перші чорно – білі кліпи, про моторошні, але точні «Клей» і «Брудна як ангел». Про те, що в кожному альбомі була як мінімум одна пісня на багато років вперед. Про мудрого Бога, якому знаходилось місце в піснях і до якого піднявся Андрій Кузьменко.