110 років від дня народження Бориса Романовича Гмирі (1903–1969), українського співака.
Твори у виконанні Бориса Гмирі включені в найпрестижніші музичні каталоги, а ім’я прикрашає списки найбільших вокалістів світу. Його називали Великим Борисом, талант-дивним, а звукову емісію ідеальною і ніким не перевершеною. У 1962р його ім’я було внесено до Міжнародної енциклопедії “Хто є хто”, в 1992р включено до списку 100 найвідоміших українців за тисячолітню історію України, в 2001р – в альманах “Видатні діячі України минулих століть”, в 2002р – в альманах “Золота еліта Україна”. У 2003р ЮНЕСКО визнало:” вокальна спадщина співака є неоціненним внеском у скарбницю світового виконавського мистецтва, його філософські та епістолярні праці також становлять значну цінність для світової культури… Він був відомий як «Борис Великий», і його величний бас був визнаний унікальним феноменом, що належить не тільки Україні, а й світовій культурі в цілому “.

Борис Гмиря народився 23 липня (5 серпня) 1903 року в містечку Лебедин (Сумська область). Працював спочатку вантажником, потім був матросом у Чорноморському торговельному флоті. У 1935 році закінчив інженерно-будівельний інститут у Харкові. У 1939 році закінчив Харківську консерваторію (клас співу П. В. Голубєва). З 1936 року Борис Гмиря виступав на сцені Харківського оперного театру, а з 1939 року став солістом Українського театру опери та балету. У цьому ж році став лауреатом Всесоюзного конкурсу вокалістів. У 1941году отримав звання заслужений артист УРСР, в 1951 – народний артист СРСР, лауреат Сталінської премії другого ступеня (1952) – за концертно-виконавську діяльність, нагороджений орденом Леніна (1960)
Борис Романович Гмиря був одним з провідних майстрів радянського оперного мистецтва. Він володів голосом широкого діапазону, м’якого, оксамитового тембру; його виконання відрізнялося шляхетністю і бездоганною музикальністю. Йому були притаманні глибокі психології, розкриття музично-сценічних образів, стримана внутрішня сила, велика емоційна виразність. Партії в його виконанні: Сусанін, Руслан, Борис Годунов, Мельник, Гремин, Сальєрі; Томський («Пікова дама»), Мефістофель; Тарас Бульба («Тарас Бульба» Лисенка), Фрол («В бурю»), Валько, Тихон («Молода гвардія», «Зоря над Двіною» Мейтуса), Вакулінчук («Броненосець« Потьомкін »« Чишко), Рущак («Мілана» Майбороди), Кривоніс («Богдан Хмельницький» Данькевича) та ін. Борис Гмиря відомий також як тонкий інтерпретатор камерної вокальної музики.
Доля відміряла Борису Романовичу тридцять років творчого життя. За цей час він встиг дуже багато: дав 1047 концертів, його розкішний репертуар складався з 600 камерних творів – українських, російських, західних пісень і романсів, 39 оперних партій, в яких він виконав 75 арій, 86 фрагментів вокально-сценічних та симфонічних творів, вокальні цикли Шуберта, Рубінштейна, Мусоргського, Шостаковича. “Я ще не створив музики, гідної Вашого дивовижного таланту”, – писав Гмирі Дмитро Шостакович в одному зі своїх численних листів.
Для порівняння: репертуар Федора Шаляпіна і Енріко Карузо налічував 350 і 256 творів відповідно. Ніхто з оперних виконавців ні до, ні після Гмирі не зміг повторити його феномен творчих можливостей. Тиражі платівок співака, випущених фірмою “Мелодія” з 1945 по 1970 рік, доходили до 600 тисяч примірників. Великий репертуар дозволив записати 200(!) пластинок, які пізніше перевидавали 120 разів.